"Вовчиха" (1923), Ольга Кобилянська, повість. Слухаємо українське!

https://www.youtube.com/playlist?list=PL3ATU9qBNhbHZSEraaiZ1he3pZqkVI69j Твори Ольги Кобилянської на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. О́льга Юліа́нівна Кобиля́нська (27 листопада 1863, Гурагумора — 21 березня, 1942, Чернівці) — українська модерністська письменниця, рання учасниця жіночого руху на Буковині, приятелька Лесі Українки. Авторка повістей та оповідань, найчастіше привячених зображенню українського жіноцтва на межі століть, а також — становищу тогочасного буковинського села. Одна з найважливіших постатей раннього модернізму в українській літературі. Переломним моментом у творчості Ольги стало знайомство з донькою повітового лікаря Софією Окуневською. Вона й порадила подрузі почати писати рідною мовою. Сама письменниця в автобіографії записала: “Заговорила до мене українською, переконуючи, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу – по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок”. У 1883-му Софія познайомила Кобилянську з Наталією Кобринською (зачинателька українського фемінізму, ініціаторка першої української жіночої організації). Саме вона вплинула на формування світогляду Ольги. А поки що подруги діставали українських книжок, які допомагали молодій письменниці опановувати й вдосконалювати слово та розвивати власний стиль. Кобилянській ще не було й 24 років, а вона писала в щоденнику, що вже стара, стомлена й зацькована, душа роздерта, а нерви на межі. Не могла ні писати, ні читати, і завжди повторювала як замовляння – я вже ніколи не зможу бути щаслива. Та, переборовши внутрішню пустку, все ж знайшла в собі сили й у 1888 році розпочала роботу над повістю “Лореляй”, але знову писала німецькою. Та в 1896-му світ побачив цю працю під назвою “Царівна”. Завдяки ній Леся Українка дізналася про письменницю Кобилянську".