«Записки кирпатого Мефістофеля» (1917), В.Винниченко, роман. Слухаємо українське!

https://www.youtube.com/playlist?list=PL3ATU9qBNhbGWNPjZE7-JAU_i95xNqW2E Твори В.Винниченка на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. З задоволенням читаю твори В.Винниченка, але цей роман обминала з різних причин, і ось вирішила познайомитися з ним тільки тепер. Представляю його для прослуховування. В центрі роману - успішний адвокат, «гравець у життя» Яків Михайлюк на прізвисько «Кирпатий Мефістофель», який розповідає про своє життя після того, як він стомився бути революціонером. В оповіщеннях на вихід роману зазначалося: «Прекрасна аналіза, барвисті малюнки розпаду протиріч зневіреного інтелігента і буржуазної сім'ї». Це останній роман письменника перед еміграцією, що торкається проблем сімейного життя, перелюбства, розлучення, права опіки над дітьми, тут конфлікт між розумом та чуттєвістю. «Я – довгий, чорний, з довгастим лицем, гострою борідкою й густими бровами, похожими на дві лахматі гусениці. Ніс у мене не кирпатий, а качиний, широкий і плескуватий на кінці, з довгими ніздрями. За все лице й постать мене називають Мефістофелем, а за ніс – Кирпатим Мефістофелем». «Ти – людина глибоко ненормальна, негарна й жорстока. Ти хитрий і вмієш ховати себе, але тебе все ж таки видно. В тебе нема нічого не то що святого, а... а навіть дорогого, цінного в житті. Я не знаю, навіщо ти живеш. Побувши з тобою, почуваєш себе порожнім і зайвим. Стає нудно жити…»